« Вернутся в раздел

Интервью и комментарии

19.11.16

Чи очолить «неформатний» Трамп новий формат боротьби з путінізмом

Автор: Тетяна Іваневич

Источник: Інформаційне агентство «Кримські новини», http://qha.com.ua/

http://qha.com.ua/ua/politika/chi-ocholit-neformatnii-tramp-novii-format-borotbi-z-putinizmom/12758/

 

Головним фронтом для України на сьогодні є саме «західний фронт» — тобто завоювання нових союзників і спроба просунути нові формати та методи боротьби із агресивною Росією.

 

Чи очолить «неформатний» Трамп новий формат боротьби з путінізмом

 

 КИЇВ (QHA) -

Останніми тижнями сталось кілька знакових подій, які так чи інакше можуть вплинути не лише на світову геополітику, але й безпосередньо на російсько-український збройний конфлікт. Про те, яким чином може позначитись на розстановці сил обрання нового президента США, чи вдасться створити нові міжнародні формати з відновлення суверенітету України, як саме діятиме найближчим часом Росія проти України розповів директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак в ексклюзивному інтерв’ю агентству QHA.

 

 Пане Валентине, на початку року Україна заявляла про доцільність створення нового міжнародного  формату, який би комплексно займався вирішенням російсько-українського конфлікту, в тому числі й питанням деокупації Криму (оскільки Нормандський та Мінський формати сконцентровані переважно на конфлікті на Сході). Водночас, розвитку ці пропозиції не отримали, можливо й тому, що в останній рік свого президентства Барак Обама не хотів робити різких рухів. Чи зможе обрання нового президента США розблокувати процеси створення таких нових форматів? Скажімо, наше МЗС днями повідомило, що обговорюється створення спеціалізованого переговорного майданчику на додачу до Нормандського…

 

— Західний світ сьогодні надто повільний і надзвичайно бюрократичний і неповороткий. Він не може динамічно й оперативно приймати рішення. І цей пошук консенсусів всередині великої групи держав сьогодні дуже шкодить Заходу, тому що робить його вразливим. Свого часу багато хто очікував, що саме Вашингтон, саме Сполучені Штати будуть відігравати роль лідера і пропонувати якісь новаторські серйозні речі. Але за часів президентства Обами це не відбулось і Обама внаслідок багатьох причин не захотів брати на себе місію лідера і фактично відсторонився від цієї ситуації.

 

Тепер цей виклик буде передано Дональду Трампу. І перед Трампом стоїть дилема – або взяти на себе роль лідера й очолити боротьбу проти путінізму, або піти на угоду з  цим ворогом і домовитись про якісь нові правила гри. Ось чому ситуація така складна для України – тому що, справді, привабливість плану замирення для США за певних умов може бути високою, а це є фактично ударом по Україні. І сьогодні від багатьох зусиль і багатьох факторів залежить те, наскільки можливо було б переконати нову американську адміністрацію в тому, що слід дотриматись послідовної боротьби і не тільки дотриматись, але й змінити дійсно формат.

 

 Щодо зміни форматів. Триває третій рік війни і очевидно, що Росія продавлює своє і  не хоче йти на поступки. То чому не обговорюється питання створення коаліції не з Росією, а проти Росії, за аналогією з антигітлерівською? Скажімо, одним із месиджів  тих, хто побоюється відійти від Норманського формату і Мінських угод є теза, що Росію буде важко, а то й неможливо залучити до нового формату. А чи треба  залучати? Може є сенс відмовитись від переговорних форматів з агресором і перейти до форматів протидії, тобто, без Росії?

 

— Спочатку можна було б запропонувати  абсолютно логічний формат – поєднати Нормандський формат з форматом участі всіх країн, які були  країнами-гарантами суверенітету і територіальної цілісності України за Будапештським меморандумом. Тобто, долучити до переговорного процесу США та Великобританію. Це було б абсолютно логічно, і тоді б центр тяжіння і баланс сил був би на користь західного світу.

 

 А от тоді, коли Росія відмовиться, а Росія, напевне, відмовиться від такого формату, вже тоді можна було б, як реакцію на відмову Росії, створювати самостійний формат антипутінської коаліції. І це було б, напевно, також дуже логічним і послідовним. Але для реалізації цього плану або чогось схожого на цей план потрібно, щоб  лідер перебував у західному настрої.

 

— Щось ми не спостерігали наявність такого лідера серед країн Заходу. Чи може ним стати новий президент Америки?

 

— Лідера такого наразі немає. Свого часу Ангела Меркель намагалась побути таким лідером, але вона не реалізувала ідею лідерства, тому що головною її ідеєю було замирення західного світу і путінської Росії. У підсумку, Путін за рахунок агресивної ризикованої політики фактично нав’язував  Заходу певні речі, у тому числі, визнання своїх «досягнень» — на кшталт захоплення Криму чи залякування шляхом бомбардувань у Сирії…

 

Але  за умов, якщо б серед західних країн з’явився лідер, у вигляді хай навіть непередбачуваного Трампа, то це було б дуже серйозним психологічним ударом по Росії. Адже сам Путін є психологічно вразливою особою, хоча й з високим порогом сприйняття ризиків. І на цьому можна було б пограти. Точним підтвердження такої вразливості є позиція Росії після збиття російського літака Туреччиною.

 

Якби перевага сил була  чітко і безперечно на боці Заходу, то позиція Путіна могла б трансформуватися. Я не кажу про те, що Захід завтра має йти війною проти Путіна, абсолютно ні. Просто сама консолідованість і наявність лідера могла б створити умови, коли Путін міг би піти навіть на відмову від Криму.

 

Але, безумовно, це я кажу дуже гіпотетично, тому що розраховувати на те, що Трамп, який ще раз нагадаю, не має ніякого  політичного чи військового досвіду,  одразу візьметься очолити західний блок, а західні лідери погодяться на це – ну поки що це на рівні ілюзій.

 

 

 

— І все ж таки світ вже не просто усвідомлює справжню роль Росії в конфлікті, але й чітко артикулює, що Росія є агресором і в Криму, і на Донбасі. Буквально цього тижня Гаазький трибунал назвав «міжнародним збройним конфліктом» дії Росії в українському Криму. Аналогічно, «окупантом» назвали Росію в проекті Резолюції ООН щодо дотримання прав людини в Криму...

 

- Безумовно, все це є цеглинками для того, щоб врешті-решт визнати Путіна і його режим злочинними, такими, що дійсно несуть загрозу людству. Але ми також маємо розуміти, що все це не може бути реалізовано за рік чи місяці: все відбувається надзвичайно поступово і, на жаль, дуже повільно. Однак, для того, щоб прискорити це, існують можливості, і значну частину цих можливостей Україна намагається використати.

 

Головним фронтом на сьогодні є саме західний фронт, тому що там відбувається створення уявлення про те, якою насправді є Україна і що відносно  України треба робити. Тому дуже важливо, щоб український і недержавний сектор, і державні структури не пропускали жодних публічних або напівпублічних заходів, де могло б відбуватись відстоювання українських інтересів.

 

У 2015 році я на запрошення МЗС брав участь у засіданні ОБСЄ і виступав там у Берліні. То мене, наприклад, дуже здивувало, що від України я був один і як представник недержавного сектору. А та ж сама Росія була представлена і послом, і двома дипломатами, і досвідченими генералами, які проводили переговори з озброєння, і навіть академічними  професорами. Тобто, коли йде така неспівставна боротьба, то для України дуже важко відстояти ситуацію та довести західному світові, що в Україні відбувається не громадянська війна, а відбувається саме агресія іншої держави, відбувається війна з іншою державою.

 

Водночас,  треба розуміти, що Україна має досить обмежений арсенал дій сьогодні. І обмежений, я сказав би, потенціал впливу на західний світ. Тому тут потрібно вдосконалювати українську дипломатію. Іти від дипломатії, коли українська влада з працює з владою інших країн, і переходити на інший рівень. Натівські експерти рекомендують не захоплюватись дипломатією на рівні «government to government», а працювати на рівні  урядів із соціумами та на рівні співпраці  громадянського суспільства. Тобто треба, щоб наша влада почала працювати із західним суспільством, і особливо, щоб українське суспільство залучалось у співпрацю із західними суспільствами.

 

Тому, безумовно, потрібно застосовувати величезні зусилля, щоб змінилась позиція щодо іміджу України в очах західних суспільств.

 

 

 

— Повернемося до ймовірного розвитку подій на теренах України. Найближчі два місяці в тій же Америці триватиме перехід влади. М’яко кажучи, їм буде не до нас.  Який Ваш прогноз — чи захоче Росія якось загострити ситуацію в Україні в цей період?

 

— Я не виключаю, що якісь конкретні заходи Росія буде робити, але скорше за все, це заходи, які будуть дискредитовувати Україну. Скажімо такі,  як створення якихось уявних «українських диверсантів». Або демонстрація якихось ліквідацій одіозних персон начебто Україною. Приміром, коли відомих терористів знищують планово і це вигідно Кремлю, але вішаються ці «собаки» на Україну.

 

І це робиться свідомо і дуже системно. І робиться це для того, аби створити таку картинку, що начебто імідж України має темні плями, а значить треба бути дуже обережним у співробітництві та допомозі Україні. Така дискредитаційна політика в планах Кремля напевно є.

 

 А суто збройні дії, скажімо, на Донбасі?

 

— Щодо того, щоб якийсь воєнний важіль використовувати і створювати загострену воєнну ситуацію, думаю, цього не станеться до з’ясування того, якими будуть відносини між Кремлем і адміністрацією Трампа. Тому що в такий момент відверте загострення не в інтересах Кремля.

 

Тож, поки буде йти зондування стосунків з США, якісь напади /з боку РФ/ можуть мати локальний характер і такий вигляд, щоб зумовити негативи для міжнародного іміджу України.

 

— Дякую за розмову.

 

Спілкувалась Тетяна Іваневич

 

QHA



Комментарии


Каждый человек рожден для потенциальной миссии
Каждому подвласна уникальная форма самовыражения.
Каждый сам делает свой выбор. Сделай свой выбор
и обрети новую, более яркую реальность.